11 листопада 1918 року Польща після більше ніж 120 років неволі знову стала незалежною державою.

Цьому передували кілька років боротьби і повстань. Вони породили багатьох героїв, котрими нині пишається Польща. Тадеуш Костюшко, Юзеф Понятовський, Стефан Бобровський, Ромуальд Траугутт, Юзеф Пілсудський… Ці імена надихали і українських борців за незалежність. Саме з епохи Листопадового повстання (1830-1831) до нас прийшло гасло «За нашу і вашу свободу!». Вже наприкінці 1980-х років воно знову зазвучало.

Стосунки між нашими народами складалися по-різному. Були прояви національного егоїзму, було братовбивство. Але була і дружба, скріплена кров’ю. Так було під Клушиним, під Хотином і Віднем у XVII ст. Так було під Варшавою в 1920 році, коли поляки і українці разом захистили Європу від більшовицької навали. Так було і під час нашої Революції Гідності, коли в рядах Самооборони Майдану були польські добровольці. Наша свобода скріплена не лише українською, а й польської кров’ю, пролитою на Майдані. І ще – музикою Фредерика Шопена, котра звучала в час найбільшого протистояння. Саме в той час народилася ідея проводити в «Замку Радомисль» щорічний міжнародний фестиваль музики Шопена під відкритим небом, котрий відбувся вже двічі.

І, звичайно, неможливо забути, як польські медики рятували і рятують наших майданівців, а також наших поранених солдатів.

Польща нині для нас приклад не лише самовідданої боротьби за свободу, а й того, як цією свободою розумно розпорядитися. Як казав свого часу Юзеф Пілсудський, «Chcieć to móc» (Хотіти – значить могти). Witam serdecznie z Dniem Niepodległości! Niech żyją Polska i Ukraina! Za wolność naszą i waszą!