30 вересня 2011 р. – у день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії до Музею української домашньої ікони "Душа України", що був відкритий в історико-культурному комплексі «Замок-музей Радомисль», завітали перші відвідувачі. Відтак сьогодні у єдиного в світі Музея українських домашніх ікон - День Народження!

Шлях до цього був нелегкий, але захоплюючий – спочатку вивезення 60 «КамАЗ»ів зі сміттям і очищення болота, п’ять років реставрації старої, розваленої будівлі млина, два роки спроб рейдерських захоплень і тиску минулої влади. Паралельно з цим – пошук інформації про історію міста Радомишль, про середньовічну папірню, на розвалинах якої був свого часу побудований старий млин. Його відреставрована за п’ять років будівля стала основою нашого унікального музею! А особливо цікаво було дізнаватися зі старовинних гравюр і сучасних наукових праць, як в старовину вручну виготовлявся папір. А коли дізналися, які книжки друкували на радомишльському папері, і не десь, а в друкарні Києво-Печерської лаври – подиву не було кінця. Це і церковні книжки, і філософські твори, і історичні хроніки, і підручники, і словники. Адже папір – це хліб книгодрукування, а книжки – це хліб освіти.

В «Замку-музеї Радомисль», котрий нині є учасником культурного проекту Ради Європи ViaRegia, багато що було вперше. Перший – і поки що єдиний пам’ятник, що пливе по воді – видатному просвітителю українців, архимандриту Єлисею Плетенецькому. Перший – і єдиний у світі Музей української домашньої ікони з найбільшою в Європі експозицією українського сакрального мистецтва. Перший диплом учасника європейського культурного проекту «Королівський шлях ViaRegia». Перший ірисарій на Житомирщині.

Що таке взагалі «Замок-музей Радомисль»?

Це повернення до історичної пам'яті свого Роду, повага і пошана до власної культури, внутрішня гармонія, взаємозбагачення і пошук власного життєвого шляху. В нашій експозиції мирно співіснують православні, католицькі і старообрядці ікони. Це увічнення інтелектуального подвигу наших великих земляків – архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького та його послідовника, митрополита Київського і Галицького Петра Могили. В їхніх руках папірня була знаряддям у здійсненні більш високої мети – підняття рівня освіти українців, подолання їхнього цивілізаційного відставання від Західної Європи. Все в ім’я того, аби мешканці цих земель мали повне право відчувати себе в Європі рівними серед рівних і вільними серед вільних.

Це зрештою, і яскравий прояв служіння людям. Для нас воно полягає у тому, аби допомогти кожному зрозуміти самого себе, спонукати тих, хто приходить до нас, зазирнути у своє минуле, а відтак краще зрозуміти майбутнє і своє місце в ньому. Григорій Сковорода, наш великий філософ, колись сказав: «Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у житті».

А 2 жовтня, з нагоди четвертої річниці нашого Музею, ми чекаємо гостей. І, як завжди на День народження, не обійдеться без сюрпризів. Цього разу ними стануть відкриття дев'яти Диво-Дзвонів і Острова Щастя.