День ушанування: 12 серпня – лише у православних і греко-католиків.

Заступник невинно засуджених, незаслужено ображених людей, бідних, а також тих, хто переживає якесь сильне горе. Помічник у пошуках крадіїв. Покровитель мандрівників.

Один з небагатьох ранніх святих, яким приписується слов’янське походження.

Іоанн Воїн серед усіх християнських святих стоїть дещо особняком – вважається мучеником, хоча в його житіях не згадується ані про фізичні тортури, ані про моральні страждання чи приниження.

Житія повідомляють, що Іоанн служив у війську за часів імператора Юліана, відомого як Апостат (Відступник) (331-363). Імператор задумав відродити язичницькі культи і відновив переслідування християн (життєписи Юліана, однак, свідчать, що то були не стільки переслідування в прямому розумінні, скільки дискримінація – тим, хто зрікався християнства, надавалися різні пільги). Наказ знаходити і знищувати прибічників Христа отримав і легіонер Іоанн. Однак, усупереч наказу, він допомагав християнам – кого визволяв з в’язниць, кого попереджав про небезпеку. Був кинутий за грати з наказу імператора і очікував смерті. Але коли Юліан загинув у війні з персами, Іоанн був випущений із в’язниці. Надалі вів благочестиве життя і помер власною смертю. Його мощі були перенесені до церкви Іоанна Богослова в Константинополі.

В Україні і Росії називався у просторіччі «Аника-воїн». Вшанування його бере початок із часів Київської Русі. Найдавніше на сьогодні збережене зображення цього святого на території колишньої Давньоруської держави – фреска на стіні храму Спаса-на Нередиці поблизу Новгорода. Однак принаймні до XVI століття культ Іоанна Воїна не набував масового характеру.

До Іоанна Воїна молилися за людей, які пропали безвісти, з надією, що вони повернуться. Вірили також, що Іоанн Воїн утримує слуг і рабів від утечі.

Для того, щоб впіймати злодія чи покарати його заочно, існував цілий ритуал. Перед іконою Іоанна Воїна ставили в церкві або вдома свічку, перевернуту догори. Люди вірили: в той час. Коли поставлена таким чином свічка горить, крадій мучиться і рано чи пізно себе видає. Селяни також вірили, що в день Іоанна Воїна відьми потайки доять корів і упиваються їхнім молоком. Аби відвадити відьом від корів, промовляли особливі закляття.

До святого молилися, аби послав хорошу пару для подружнього життя: («Іване Воїне, допоможи мені хорошу пару знайти і все життя у цій парі прожити у радості»).

Жінки, яких покинули чоловіки, вірили, що Іоанн Воїн може допомогти повернути їх. Для цього «на Івана Воїна» накривали на стіл, ставили вечерю, запалювали свічку і молилися до святого, щоб той повернув чоловіка в сім'ю. Зверталися до Іоанна Воїна перед далекою дорогою. Для цього промовляли молитву: «Я виходжу з хати, зо мною Божа Мати. Святий Іван Воїн на порозі, поможи мені у дорозі».

День Іоанна Воїна був першим, коли можна було починати сів озимини.