Свята Ольга - перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави. Історики, втім, знають її аж ніяк не християнські діяння - наприклад, витончену помсту древлянам за вбитого чоловіка князя Ігоря. Помста була «святим ділом» за язичницькими поняттями, і що тяжчою вона була, то більше честі належало месникові.

Правда, сталося це задовго до хрещення княгині і, в принципі, цілком відповідало тодішнім уявленням про правильну поведінку вірної і люблячої дружини. Відомо, що древляни приходили до Ольги, щоб посватати її за свого князя, але княгиня залишилася вірна пам'яті чоловіка і бажала й надалі правити державою самостійно.

Незважаючи на складності, їй це вдалося. Згодом, провівши внутрішні реформи і налагодивши зв'язки з іншими державами, Ольга передала князівську владу їхньому з Ігорем синові Святославу, а сама звернулася до пізнання істини. Щоб краще дізнатися про християнство, Ольга вирушила в найбільшу християнську країну того часу - Візантію.

Візантійський імператор був зачарований красою і розумом 60-річної княгині і запропонував їй вийти за нього заміж. Відмовитися було не можна: це могло спричинити за собою розрив дипломатичних і торгових відносин Русі та Візантії, але й погоджуватися Ольга не хотіла. І, як і колись з древлянами, вирішила піти на хитрість. Перед весіллям вона попросила охрестити її (адже християнський імператор не міг узяти в дружини язичницю), причому хрещеним батьком був обраний сам Костянтин. Питання про шлюб виявився закритим: імператор не міг узяти в дружини власну хресну дочку. Залишається тільки здогадуватися, як міг імператор випустити з поля зору цей важливий догматичний момент.

Хрещення Ольги мало не тільки особисте, але й державне значення. Русь символічно стали вважати дочкою Візантії - це поклало початок тісніших взаємин двох держав. Багато людей, наслідуючи княгиню, прийняли православ'я. Син Ольги Святослав відмовився від хрещення, пояснивши, що воїни з його дружини, які вклонялися язичницьким богам, будуть сміятися і втратять повагу до князя, віруючому в розп'ятого Христа. Проте онук Ольги Володимир не тільки прийняв православ'я, але й охрестив Русь.

Княгиня померла у липні 969 року, на її прохання Святослав поховав матір за християнським звичаєм у київському храмі святого Миколая. Тіло княгині залишалося нетлінним, і її онук Володимир переніс мощі святої в Десятинний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Під час нападу монголів мощі Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит Петро Могила, відбудовуючи 1635 року неве­лику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, де вони зберігалися до XVIII ст. За наказом московського Свя­тішого Синоду їх перепоховали, але місце нікому не відоме.

Княгиня Ольга побудувала перші християнські храми на Русі (св.Миколая на Аскольдовій могилі, наприклад, св.Софії в Києві, храм Благовіщення у Вітебську, храм Пресвятої Трійці у Пскові).

Зображення Великої княгині Київської залишилося на фресці собору св.Софії в Києві.

За усі діяння княгині Ольги православна церква визнала її рівноапостольною та вшановує її як святу, що зробила чималий внесок у розвитку християнства на Русі.